ПРОБЛЕМА
Кого з нас не цікавлять земельні питання? Чи багатьом не потрібні ділянки під забудову, чи кілька сотин для ведення особистого господарства, або ж паї для фермерства? Чи влаштовує нас те, як поводиться із земельними ресурсами теперішня влада?
Питання села – це, найперше, питання землі. І коли зуміємо його вирішити, то у глибинки зникне й маса інших проблем. Натомість протягом десятків, а то й сотень років тупцюємо на місці і бідкаємося на важке життя. Це болюча тема як для села Олешник, так і для міста Виноградів, селищ Королево чи Вилок .
Нам нарешті треба зняти «рожеві окуляри»! Землю потрібно любити, поважати, доглядати її. Але якщо хочемо змін, то мусимо усвідомити прості речі.
? Безплатної землі не буває! Споконвіків приховано і відкрито земельні наділи передавали у спадок, продавали, здавали в оренду, міняли.
? Нічийної землі немає! Завжди є хтось, у чийому розпорядженні земельні ресурси.
? Кількість землі не зростає!
Як не крути, але ці тези доводять, що фактично кожен метр квадратний має свою ціну. А отже, й кожна сотина – товар. Тільки чи дійсно це багатство всенародне? Якщо так, то чому існують багаторічні черги на отримання ділянок у містах? Чому на селах так важко докупити землі та розвинути фермерське господарство? Чому при досягненні повноліття молодь фактично не отримує безплатні наділи під забудову? Словом, як зробити так, аби кожен міг скористатися своїм природнім правом жити, працювати, заробляти на своїй землі?
РІШЕННЯ
Хочу поділитися з вами своїм баченням. По-перше, земля повинна бути у цілковитому користуванні місцевої громади – жителів села чи міста. Ніяка районна чи обласна адміністрація не має керувати сотинами й гектарами. Сільська чи міська рада – це той орган, який на своїй території вирішує всі земельні питання.
По-друге, продаж землі необхідний. Зокрема, мінімальні 0,1-0,2 га під забудову продаються одноразово за найнижчою ціною: нехай, 1000 грн. за сотину. Уся ж інша земля – за ринковою.
По-третє, оренда землі дається не менше, ніж на 10 чи 20 років з відстрочкою оплати. Для різних видів діяльності така відстрочка становить від 3 до 5 років.
По-четверте, 80% грошей від продажу землі залишаються у бюджеті села чи міста. І лише 20% переводяться у Київ.
Усі правила землекористування мають бути простими та чіткими. Контролювати й забезпечувати прозорість процесу будуть місцеві депутати або члени виконкомів місцевих рад.
Щодо іноземців, то вони повинні мати право купівлі будь-якої землі і в будь-якій кількості. Тільки так в село прийдуть серйозні інвестиції. Але перепродаж землі чужинцям заборонимо. Таким чином убережемося від спекулятивних махінацій.
І нарешті, кожен громадянин України, житель села чи міста, при народженні отримує фіксовану суму грошей. Ця сума вираховуються із вартості українських чорноземів і становить приблизно 10000 євро. Скористатись ними можна відразу після досягнення повноліття для купівлі чи оренди землі по всій території України.
ПІСЛЯСЛОВО
Ось так я бачу рішення земельного питання. Упевнений, що абсолютно прозорий, простий та чіткий механізм – значно краща заміна теперішньому стану речей. Красиві слова про всенародність і безцінність залишаються словами. А з чим залишаємось ми? З чим йдуть у життя наші діти? Чи в багатьох батьків є можливість купити нащадкам ділянку під забудову? Чи доступна для нас земля біля Тиси в Дротинцях або ж в Шаланках біля гори?
Земляки! Досить дивитися на світ, наче нам хтось щось дасть безплатно. Такого не буває! Створімо ж умови, аби все що нам потрібно, ми могли чесно купити! І наші діти у 18 років уже мали стартовий майданчик у вигляді ділянки, Богом усім нам даної, частинки рідної землі.
РОСПОПА Ярослав, с. Олешник
